Ну що складного, чи небезпечного може бути в професії кухаря? Так думала Ольга Шипицина, коли навчалася на кухаря-офіціанта-бармена. Але життя повернулося так, що кухарем вона пропрацювала понад рік. Далі – більше і вже молодшим сержантом, інструктором їдальні у складі 36-ї бригади морської піхоти Ольга зустріла повномасштабне вторгнення у 2022 році.
«В ті дні всі стали піхотою, і хоча жінок напряму не відправляли на передові позиції, ми були готові до бою», — каже пані Ольга. Разом із побратимами, під нескінченними обстрілами та бомбардуваннями вона боронила місто, до останнього. Та це було не найважчим періодом. Полон у сумнозвісній Оленівці, тортури, теракти й жорстокість були важчими за бої у Маріуполі.
«Тюремники в Оленівці були українцями з окупованих Луганської та Донецької областей, — згадує вона. — Вони намагалися вислужитися перед своїми хазяями, піддавали нас тортурам. Кожного разу, коли нас виводили з камери, вони били берцями по кісточках на ступнях. І жінок також».
Окрім тортур наглядачі змушували жінок мити найбрудніші місця, прати речі для них, розносити їжу іншим в’язням. А коли комусь була потрібна медична допомога, полонені рятувалися тим невеликим запасом ліків, які вдалося винести ще з Маріуполя.
Журналістам, після обміну, Ольга розповідала, що психологічний пресинг тюремників був дуже жорсткий.
«Вони виводили людей із камери нібито на розстріл. Коли це повторювалось 15-20 разів, ми всі вже втратили страх і почали жартувати, зателефонуймо рідним, щоб вам хоча б гроші на патрони скинули», – згадує Ольга і додає, що найважчими були невідомість і невизначеність. Допомагали думки про рідних, які чекають та налаштування, що все має свій початок і все має свій кінець. Колись це все-таки закінчиться. А закінчився це страшний етап обміном.
«Нам ніхто нічого не говорив, але коли вивели, одягнули мішки на голову і завели в літак, ми через шпарину все одно підгледіти: сонце було або у хвості, або трохи з правого борту. А я географію добре знаю, зрозуміла, що це Крим. Коли ми прилетіли, нам все ще нічого не говорили, але вже ніхто не кричав, не бив, розв’язали руки. Ми вдихнули це морське повітря і все зрозуміли. Нас посадили у брудну смердючу вантажівку, закинули блок цигарок і ніхто з наглядачів до нас не сів. А коли ми бачили на території Криму жовто-блакитну фарбу на парканах, далі, в Запорізькій області, вже українські назви населених пунктів — ми дуже обережно почали відчувати щастя. Нас обміняли на їхніх моряків. Ми вийшли страшні, по пів року немиті й вони – відгодовані, чисті, з валізами».
Ольга повернулася до родини після шести місяців полону. Потроху відновлюється, налаштовує побут, із чим частково допоміг і Карітас Хмельницький УГКЦ. Ольга звернулася до нашого фонду за рекомендацією знайомої. І як у справжнього кухаря, в неї був запис на плитку з духовкою для приготування їжі. Інтеграційну допомогу Карітас надає в рамках проєкту з Протидії торгівлі людьми.
«Після полону я пройшла психологічне тестування, мені сказали що цей період кристалізувався у капсулі, і чим пізніше ця капсула відкриється, тим буде важче подолати наслідки. Вони з’явилися через півтора року. Спочатку світ здавався дуже яскравим, всі люди на землі друзі, я вільна, можу собі дозволити все, що хочу. А потім почало «накривати». Мені стало важко ходити. Тіло просто відмовлялося рухатися, були проблеми з ногами, з опорно-руховою системою. Я не могла говорити, не могла дивитися людям в очі. З’явилася агресія, яку важко було контролювати» – розповідає Ольга.
Жінка каже, що частиною процесу відновлення, окрім курсів з психологічної реабілітації, стали розмови з журналістами. Це як окрема психотерапія, де можна виговоритися, «відвантажити» це зі своєї свідомості.
Зараз Ольга продовжує займати з психологами, здобуває одразу дві вищі освіти – готельно-ресторанний бізнес та психологію. Каже, знайти свого психолога дуже складно, тим більше такого, хто б зумів працювати із військовими та військовополоненими.
«Я готова кожному повторювати — не тримайте все в собі, працюйте з психологами, навіть якщо перші декілька сесій буде боляче, або навіть смішно».
=====
Якщо ви, або ваші близькі опинилися у ситуації торгівлі людьми, або ж маєте сумніви щодо цього, звертайтеся за консультаціями: 067 536 50 42
Проєкт з Протидії торгівлі людьми реалізує команда Карітас Хмельницький УГКЦ за підтримки Caritas Ukraine 한국카리타스인터내셔널 Caritas Korea Cáritas Española та агенції CAFOD
